<< Главная страница

РОЗМОВА, ЗВАНА АЛФАВIТ, ЧИ БУКВАР СВIТУ. ДРУЖНЯ РОЗМОВА ПРО ДУШЕВНИЙ СВIТ



Категории Григорiй Сковорода ()Ў ./ 13 Клас (hid)Ў ../../SCHOOL/13class/

Оригинал ...Моя розмова стосується лише людинолюбних душ, чесних станiв i благословенних видiв промислу, якi не суперечать божому i людському законовi, а складають плодоносний церкви, яснiше кажучи, суспiльства, сад, як окремi частини складають годинниковий механiзм. Мова моя тодi спокiйнiша, коли кожна людина не лише добра, але i спорiднену собi всiма сторонами знаходить роботу. Се i є бути щасливим, пiзнати себе чи свою природу, взятися за своє спорiднене дiло i бути з ним у злагодi з загальною потребою. Така потреба — се благодiйство i послуга. Не дивно, що в стародавнiх римлян як потреба, так i благодiйство означалося словом officium, тобто моральний обов'язок. Найдобрiша людина тим неспокiйнiша i нещаснiша, чим бiльшу посаду вона займає, але до неï не народжена. Та й як ïй не бути нещасною, коли загубила той скарб, що дорожчий за все на свiтi: Веселощi серця — життя для людини, i радiсть людська — єдовгоденнiсть(Сирах). Як же не згубити, коли замiсть добрих послуг лише ображає друзiв i родичiв, близьких i далеких, спiввiтчизникiв i чужоземцiв? Як не ображати, коли вона суспiльству приносить шкоду? Як не зашкодити, коли погано виконувати обов'язки? Як не буде погано, коли немає завзятостi i невтомноï працi? Звiдки ж з'явиться працездатнiсть, коли немає бажання i старанностi? Де ж вiзьмеш бажання без природи? Природа — всьому початкова причина i рушiйна сила. Вона i є матiр'ю бажання. Бажання ж — започаткування, схильнiсть i рух. Бажання, за приказкою, сильнiше неволi. Воно прагне до працi i радiє з неï, як зi свого сина. Праця — живий i невсипущий рухусiєï машини, доки не довершиться справа, що сплiтає творцевi своєму вiнець радостi. Коротко кажучи, природа наснажує до дiла i змiцнює до працi, роблячи ïï солодкою... Скажу тобi: коли бажаєш, щоб син твiй охоче й безпомилково виконував своï обов'язки, мусиш сприяти йому пiд час вибору звання, вiдповiдно до його якостей. Сто спорiдненостей — сто звань, а всi почеснi, як законнi. Хiба не знаєш, що маєтнiсть — вiд чесно виконаних обов'язкiв, а не обов'язки вiд маєтностi залежать? Чи не бачиш, що низьке звання часто вiднаходить маєтнiсть, а високе — губить? Не дивись, хто вище i хто нижче, хто виднiше i незнатнiше, багатше й убогiше, але дивись на те, що з тобою спорiднене. Вже ми казали, що без спорiдненостi все нiщо... Коли володар маєткiв живе щасливо, не тому вiн щасливий, що володiє ними: щастя до маєткiв не прив'язане. Коли казати про володiння за спорiдненiстю, слiд розумiти i види всiх зовнiшностей. Зовнiшнє те, що лежить поза людиною: Грунт, рiд, чин тощо. Шукай, що хочеш, але не загуби свiту. Шляхетний список лежить поза тобою, а ти поза ним цiлком можеш бути щасливий. Вiн без свiту нiщо, а свiт без нього — щось, без чого не можна бути щасливим i в едемськiм раю.

Метки ДАВНЯ УКРАÏНСЬКА ЛIТЕРАТУРА, РОЗМОВА, ЗВАНА АЛФАВIТ, ЧИ БУКВАР СВIТУ, ДРУЖНЯ РОЗМОВА, ПРО ДУШЕВНИЙ СВIТ, твiр, стислий, короткий, скорочено, уривки, основна, думка, переказ
РОЗМОВА, ЗВАНА АЛФАВIТ, ЧИ БУКВАР СВIТУ. ДРУЖНЯ РОЗМОВА ПРО ДУШЕВНИЙ СВIТ


На главную
Комментарии
Войти
Регистрация